Галичина. 2.6% загарбників.

Не далі як учора одна моя московська (тсс) знайома, вочевидь (хотілося б так думати) піклуючись за мене, на повному серйозі написала, щоб я ховався якнайшвидше і найглибже, бо у напрямку Дніпра (я так розумію, по даним телезомборозвідки) вирушили загони "Галичини", захоплювати місто.

Залишимо поза дужками питання, чому я повинен лякатися українців. То тема окремої дисертації.

Так от.

Переконати її в тому, що все гаразд, зазвичай (констатую це вже зі сміхом крізь сум, бо нічого більше не залишається), не вдалося. Але сьогодні я зрозумів, що вона була права...

Сьогодні, коли на столі стояла літрова пляшка молока, а на ній коричневими (ой лишенько, чума!) літерами красувалося слово "Галичина".

Повинен визнати, що пляшка захопила мене повністю. Поглинула усім своїм літровим об'ємом. Отакої!

Весело. Так. Яле як ми мені хотілося, щоб такі пости були лише життєвими анекдотами. :(

Важливе зауваження: пост не є рекламою виробника одноіменної марки, але якщо він, тобто виробник, вирішить у наш скрутний час подякувати автору копійкою - відмовлятися не буду. Жарт. :)